37 роковинам Чорнобильської катастрофи присвячується:
Чорнобиль - наш біль
А надворі цвіла весна... Все потопало в морі квітів. Ніщо не віщувало зла- Вночі відпочивали люди й діти. Цей квітень незабутнім став І ось уже багато років Ятрить Чорнобиль душу нам За необачність людських кроків. Перед очима постає та ніч- Жахливий вибух. Атом. Страх... І відчай тих, хто був на зміні- Пожежа, радіація, пітьма в очах- Людські життя на волосині. І через певний час, утрачений для нас Звучить новина:- "Вибух на реакторі!", Коли хвороба променева підкосила Людське здоров'я й сили ліквідаторів. Гіркі ті спогади, немов полин... Трагедія-не підібрати слова другого. І через тридцять сім по тому літ Нема в Чорнобиля минулого. Він залишився болем навіки, Цю дату ми не забуваєм. Чорнобиль - біль наш назавжди, Гіркий урок його ми пам'ятаєм. І досі там спустошені міста, Самотні села, і, мов привиди, будинки, А в багатьох спустошена душа - Болить... І сум навіює весна... Людина й атом - нерівні в цьому поєдинку! Хоч кажуть: -Все лікує час, Життя поділене на "до і після". У Прип'яті й довколишніх містах Нема життя , тільки дзвенить сумна пташина пісня...
Покликання на відео нижче:
Comments